Медикаментозне лікування

Лікування при захворюваннях опорно-рухового апарату в першу чергу має бути спрямоване на усунення причин захворювання (нормалізація обмінних порушень, поліпшення мікроциркуляції крові в уражених тканинах, усунення травматизації та підвищеного навантаження на суглоби, зняття м'язових напруг).

Для патогенетичної терапії призначаються протизапальні, протинабрякові препарати, хондропртектори, ферментні, вітамінні, загальнозміцнюючі препарати та інші.

Медикаментозне лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта та суглобів (артроз, остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз, протрузія або грижа міжхребцевого диска та ін.) умовно поділяється на три основні напрямки:
- етіотропна терапія - лікування спрямоване на виявлення та усунення причин захворювання;
- патогенетична терапія – вплив на механізми розвитку хвороби;
- симптоматична терапія - усунення зовнішніх симптомів захворювання.


Етіотропне лікування, спрямоване на виявлення та усунення причин захворювання, вважається найбільш ефективним методом лікування. Вплив на причину хвороби дозволяє не лише зменшити зовнішні прояви захворювання, а й призупинити його розвиток. При призначенні етіотропної терапії на ранніх стадіях хвороби, можливо досягти повного одужання та відновлення втрачених функцій хребта та суглобів.

Основною причиною дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта та суглобів є порушення кровопостачання, зниження трофіки хребців, міжхребцевих дисків, суглобів хребта, навколишніх м'яких тканин, що розвивається внаслідок малорухливого способу життя, недостатності цілеспрямованих вправ для хребта та суглобів, перевантаження опор факторів.

Основними методами етіотропної терапії є:
1.Зміна способу життя, адекватне цілеспрямоване фізичне навантаження на хребетний стовп та суглоби, правильне харчування, правильна організація робочого місця, контроль за поставою та масою тіла.
2. Відновлення нормальної функції суглобів хребта, м'язів спини, міжхребцевих дисків, що досягається за допомогою таких методів лікування як: масаж, мануальна терапія, фізіотерапія, рефлексотерапія, лікувальні блокади, лікувальна фізкультура.

3.До лікарських препаратів етіотропної дії можна віднести такі групи лікарських засобів:
- Хондропротектори. У сучасній схемі лікування остеохондрозу, остеоартрозу та інших хвороб хребта та суглобів важливе місце відводиться хондропротекторам. Згідно з рекомендаціями Асоціації ревматологів України, вони поряд з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) є основою терапевтичного підходу у хворих на остеоартроз. - Основними хондропротекторами є глюкозамін та хондроїтин сульфат. Вони є природними компонентами суглобового хряща, входять до складу протеогліканів та глікозаміногліканів хрящової тканини. Найважливішим моментом патогенезу остеоартрозу є формування протеогліканової недостатності, що полягає в деполімеризації білково-полісахаридних комплексів з утворенням дрібніших сполук, що залишають хрящ. При цьому також порушується функція хондроцитів, вони синтезують менш стабільні протеоглікани, розвивається втрата фізіологічних властивостей хряща, що супроводжується утворенням у хрящі ерозій та тріщин.
- Глюкозамін та хондроїтин сульфат застосовують у лікуванні остеоартрозу та подібних захворювань як натуральні метаболіти як засоби, здатні надати захисну дію щодо хряща.
- Імплантати синовіальної рідини. В даний час у лікувальній практиці остеоартрозу широко застосовують препарати гіалуронової кислоти з високою молекулярною вагою. Вони покращують еластичність та в'язкість ендогенного гіалуронану. Це фактично аналог синовіальної рідини у суглобах. Захищаючи больові рецептори, препарати гіалуронової кислоти усувають больовий синдром, покращують рухливість суглоба за рахунок поліпшення амортизації (еластичності), збільшують мастило внутрішньосуглобових тканин, захищаючи суглобовий хрящ від медіаторів запалення.
- Гомеопатичні лікарські засоби. Вони надають лікувальний ефект за принципом «подоби», викликаючи загострення хронічних тривалих захворювань, внаслідок чого активізуються власні захисні сили організму, спрямовані на боротьбу з цим захворюванням. Гомеопатичні препарати не спричиняють побічних дій.

Патогенетичне лікування – спрямоване на усунення механізмів розвитку хвороби. До них відносяться протизапальні, протинабрякові, гормональні та ферментні препарати, міорелаксанти та ін. Дані препарати здатні зменшити симптоми захворювання за рахунок усунення таких патологічних процесів як: запалення, набряк, спазм м'язів.

При припиненні прийому даних лікарських засобів і не усуненні основних засобів ой причини захворювання, симптоми хвороби зазвичай повертаються. Тому ці ліки, як правило, призначаються на тривалий період часу, а в деяких випадках пацієнтам призначається довічне їх застосування. Застосування цих препаратів також часто супроводжується різними побічними ефектами, наприклад: нестероїдні протизапальні засоби можуть викликати токсичне ураження печінки, нирок, ЦНС, подразнюючу дію на шлунково-кишковий тракт, пригнічення системи кровотворення, алергічні реакції; тривале застосування глюкокортикоїдів призводить до руйнування суглобового хряща, розвитку остеопорозу, зниження імунітету, обмінних порушень. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) - найчастіше застосовувані препарати для лікування дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта і суглобів, мають знеболюючий, жарознижувальний та протизапальний ефекти, зменшують біль, лихоманку та запалення. Більшість препаратів цієї групи є неселективними інгібіторами ферменту циклооксигенази, який відповідає за вироблення медіаторів запалення (простагландинів, тромбоксану).
Застосування нестероїдних протизапальних засобів надає також багато небажаних побічних ефектів, таких як: ураження слизової оболонки органів травного тракту, порушення функції печінки та нирок, лейкопенії, алергічні реакції та ін.

Міорелаксанти. Їх призначають зниження м'язового тонусу, в комплексної терапії — усунення контрактур.

Глюкокортикостероїди. Ці препарати включають природні гормони кори надниркових залоз. Призначають їх лише за симптомів реактивного синовіту. Тривале застосування значно погіршує перебіг захворювання через шкоду, завдану суглобовому хрящу, - інгібування обмінних процесів у хондроцитах, що тягне за собою порушення організації матриксу, що значно знижує стійкість хряща до навантаження. Такі препарати призначають коротким курсом. Біогенні стимулятори Алое екстракт рідкий - адаптогенний засіб, що стимулює процеси регенерації.

Вводять підшкірно по 1 мл щодня. На курс - 15-25 ін'єкцій.
Фібс - препарат, що стимулює тканинні процеси регенерації.
Вводять підшкірно по 1 мл щодня. На курс – 15-25 ін'єкцій.

Препарати, що покращують мікроциркуляцію крові у тканинах.
Пентоксифілін – ангіопротектор, похідне метилксантину. Механізм дії пов'язують з пригніченням фосфодіестерази та накопиченням цАМФ у клітинах гладкої мускулатури судин, у формених елементах крові, в інших тканинах та органах. Препарат покращує мікроциркуляцію та постачання тканин киснем, найбільшою мірою — у кінцівках та ЦНС.
Вводять внутрішньовенно у вигляді інфузії краплинно (5 мл розчину) на 200 мл фізіологічного розчину щодня. На курс – 15 інфузій. Приймають також внутрішньо по 2 таблетки (200 мг) 3 десь у день. Хворим із великою вагою призначають по 400 мг 3 десь у день. Курс – місяць. В/в інфузії можна проводити не тільки в стаціонарі, а й у поліклініці у спеціально оснащеній процедурній.

Ферментні препарати Системна ензимотерапія (СЕТ) - це лікування за допомогою цілеспрямовано складених сумішей гідролітичних ензимів, лікувальна ефективність яких заснована на комплексному впливі на ключові процеси, що відбуваються в організмі. Діючи системно, ензими надають різноманітні ефекти, реалізуючи свій вплив через протизапальну, імуномодулюючу, антиагрегантну, фібринолітичну, протинабрякову та вторинну аналгетичну дію.

Вітаміни. Для лікування остеохондрозу рекомендується використання вітамінів А, В1, В6, В12, С, D, Е.
Вітаміни групи В зменшують вираженість неврологічних порушень, спричинених остеохондрозом, відновлюють нормальну чутливість тканин, зменшують біль. При лікуванні остеохондрозу вітаміни групи можуть вживатися у вигляді таблеток або вводитися ін'єкційно. Існує ціла низка комплексних препаратів, що містять у своєму складі ці вітаміни.
Для лікування остеохондрозу успішно застосовують і вітамін D, який бажано поєднувати з додатковим введенням кальцію. Існують комплексні препарати вітаміну D та кальцію, що сприяють відновленню нормальної щільності кісткової тканини, зміцненню зв'язкового апарату. Особливо показано використання препаратів вітаміну D у випадках, коли остеохондроз розвивається і натомість протікаючого остеопорозу. Таке явище часто спостерігається, особливо серед людей похилого віку.
Вітаміни А, С і Е є потужними антиоксидантами, що сприяють доокисленню вільних радикалів, які у великій кількості з'являються в зоні патології і провокують подальше пошкодження тканин міжхребцевого хряща. У свою чергу вітаміни-антиоксиданти сприяють посиленню процесів регенерації. Для лікування остеохондрозу, виходячи з особливостей захворювання, лікар може призначити прийом певних вітамінів або вітамінний комплекс.

Симптоматичне лікування – спрямоване на усунення симптомів захворювання.

Знеболюючі препарати. Необхідність в їх застосуванні виникає за наявності гострого больового синдрому або в період загострення хронічних захворювань. Самовільне застосування знеболюючих препаратів може згладити клінічну картину захворювання та спричинити труднощі у правильній діагностиці.